м. Радивилів, 35500 Рівненська область, вул. І. Франка, 11

тел(факс) +38(03633)43328 raduv@ukr.net

с. Сестрятин

 

Сестрятин – село, центр сільської ради, розташоване на заході району за 10 км від центру. З райцентром зв’язане автошляхом. Селом протікає річка Слонівка. Дворів – 230, населення – 690 чоловік.

Центральна вулиця

Сільській раді підпорядковане село Безодня.

Сільська рада 

Близькими населеними пунктами є села Бугаївка, Бараннє, Полуничне Радивилівського району та село Шнирів Бродівського району Львівської області.

Відомості про Сестрятин відносяться до ХV століття. Вперше згадується це поселення у 1545 році у книзі М. Теодоровича «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынськой епархии». За селом, на північ і північний схід, були полоси великого соснового і мішаного лісу. Невелика річка Слонівка, яка впадає в Стир, притоку Прип'яті, болота, луки, чагарники - все належало князю Василю Курцевичу і князю Буремському Дмитру Олександровичу (матеріали літопису - опис Луцького замку князя Казиміра).

За переказами старожилів, село отримало назву так: понад селом, з півдня на північ проходив кордон Австро–Угорщини і Росії. Перші поселенці були вихідцями із Галичини, їх було небагато, в основному родини з прізвищами Котики і Мельничуки. Жили вони бідно, часто переходили кордон, міняючи  товар, але на кордоні від них відбирали все і карали. Тож повертаючись додому, знедолені поселенці повторювали: "Все стратив! Все стратив". Незабаром це невелике поселення стали називати Все стратив. З роками під впливом говірок, дисиміляції вийшла офіційна назва поселення – Сестрятин.

Пізніше сестрятинські угіддя були продані пану Михайлу Марковичу Жоравціцькому, який впровадив жорстоку панщину, обложив поселенців великими податками: понад 10 крб. золотом на рік.

Пан Жоравніцький, продає маєток княгиням Синявським, які мешкали у Відні, а управителем маєтку був представлений поляк Янковський. Поселення (село) розширилось, нараховувало близько 87 дворів і проживає близько 853 чоловік. Було збудовано кустарні заводи: винокурний, пивоварний і смолярний. А на річці Слонівці збудували  три водяні млини.

Реформа 1861 року нічого не змінила у житті селян-кріпаків. Саме тоді вперше в село приїхала княгиня Синявська, щоб оглянути свій маєток. Управитель Янковський не показав їй багатого лісу, а лише бідний лісок поблизу села Баранне. Село мало непривабливий вигляд: облуплені хати, обірвані поселенці. Княгиня продає маєток, його власником стає управитель Янковський. Після смерті батька маєток успадковує його син, який зрідка навідується до Сестрятина. На той час маєток починає називатися фільварком.

У 1914-1915 році через село проходила лінія фронту, наляканий революцією пан тікає у Варшаву.

У 1934 році пан Янковський продав фільварок пану-поміщику Марковичу. За несплату грошей паном Марковичем фільварок переходить пану Нагроцькому. Він має багатий дім в Радивилові. Новий пан розробляє сітку ставків, розводить рибне господарство.

Із 1933 року на території села працює осередок «Просвіта», очолює його Ф. Буркевич.

Населення було неграмотне. Працювала початкова школа, яка існувала з 1895 року, до 1917 року мала назву церковно-приходська.

У 1939 році було відкрито сільську школу, в якій викладання велося українською мовою. Першим директором став Ф.К. Бортник. У цьому році було організовано курси щодо ліквідації неписемності, записалося 190 селян. У 1951 році було побудовано восьмирічну школу, а сучасне приміщення з'явилося у 1978 році.

На місці фільварку пана було організовано колгосп імені Калініна. У 1950 році об'єднано з колгоспом "Перемога", утворився колгосп "Комсомолець".  У 1976 році в черговий раз об'єднують в колгосп "Дружба". З 2002 року СФГ "Відродження".

25 червня 1941 року над селом з'явилися радянські літаки, які повертались із бойових завдань, вони бомбили ворожі об'єкти в районі міста Горохів Волинської області. П'ять екіпажів знайшли спочинок в сестрятинському лісі. На місці падіння літаків поставлені обеліски.

У роки війни велася боротьба з окупантами в антифашиському підпіллі під різними прапорами, через село пролягав шлях партизанів С.Ковпака, загонів УПА.

В сім'ї Мельничуків підростала дівчина Надія, яка в 1943 році стає зв'язковою УПА під псевдонімом Леся Казка.

Із села Сестряти на війну пішло 119 односельчан, 56 з яких пали смертю хоробрих, їхні імена викарбувані на пам'ятнику, який є в селі.

У селі є: школа, стадіон, КДК (культурно-дозвіллєвий комплекс), бібліотека, дитячий садочок "Берізка", фельшерсько-акушерський пункт, сільська рада, відділення зв'язку, церква святого Миколая Чудотворця (збудована в 1932-1933 роках, на місці згорівшої дерев'яної церкви) та 4 торгових точки.

Культурно-дозвіллєвий комплекс, публічно-шкільна бібліотека, клуб

 Садочок "Березка"

Сестрятинська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

 

Пам'ятки історії та культури: пам'ятник загиблим односельчанам у роки Великої Вітчизняної війни (1976 рік), обеліск загиблим льотчикам (1989 рік), церква Святого Миколая, Хрести на роздоріжжі доріг (в пам'ять про Десяту п'ятницю по Великодню).

Ресурсні актики: пісок, торф, глина.

Навчальні та культурні заклади: загальноосвітня школа І-ІІ ст., КДК(культурно-дозвіллєвий комплекс), публічно-шкільна бібліотека, дитячий садочок "Берізка", сільська рада.

У Сестрятині народилися і проживали: Ф.Буркевич (очолював осередок "Просвіти"), Н.Мельничук (Леся Казка) /зв'язкова УПА/, М.С.Гільманов (татарин, був головою колгоспу та сільської ради), М.Г.Шульський (доцент Львівської зооветеринарної академії), О.Ф.Федорович (помічник народного Депутата М.І.Томенка), В.М.Дорощенков ("Відмінник Освіти УРСР"), подружжя Ковальчуків (меценати села), І.О.Войтович вчитель-пенсіонер (пише вірші).

 

грудень 2019
пнвтсрчтптсбнд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031